Жив на світі листоноша. Він дуже любив розносити листи й посилки. Особливо — великі листи й великі посилки.
Він просовував їх у дверну щілину. Знаєте, роблять на вхідних дверях таку щілину, щоб у неї кидати листи та газети? Замість скриньки.
Чим більший лист і чим менша щілина, тим цікавіше — так вважав листоноша.
Звичайно, занадто великі листи приходили іноді зім’ятими, так що їх важко було читати.
І люди питали в листоноші:
— Чому ви не постукаєте у двері, коли маєте передати великий пакет? Ми завжди вам із задоволенням відкриємо.
Але листоноша стукав у двері тільки в рідких випадках. Найчастіше, коли пошта застрявала.
І от якось на пошту прийшла велика посилка.
У ній виявилося порося! На вусі в нього теліпався, наче сережка, ярлик: «Передати містеру Брауну, фермеру».
Листоноша зрадів: «Оце задача — просунути таку велику посилку в таку маленьку щілину!»
Він підхопив порося і поніс його до містера Брауна.
Спочатку порося ніяк не пролазило у дверну щілину.
Але листоноша був майстром свого діла…
і через мить порося гепнулося прямісінько на килимок у передпокої містера Брауна.
Повернувшись додому, листоноша розповів дружині, як йому вдалося просунути порося у дверну щілину.
Дружина дуже здивувалася.
— Ти хіба забув, — сказала вона, — що фермер Браун поїхав до своєї бабусі й навряд чи скоро повернеться?
— Що ж я наробив! — скрикнув листоноша. — Адже порося, напевно, помирає з голоду!
І він одразу побіг до крамниці й купив побільше ріпи, моркви та кукурудзи.
А потім покидав усе це через щілину в дверях містера Брауна.
Порося тільки на те й чекало і з’їло все без залишку.
З цього дня листоноша витрачав майже всю свою платню на овочі для порося. І сам помітно схуд…
чого, втім, не можна було сказати про порося.
Коли, нарешті, фермер Браун повернувся і відкрив вхідні двері, він очам своїм не повірив.
Він подивився спершу на порося, потім на щілину для листів і здивувався ще більше.
— Ніяк не можу зрозуміти, — сказав він колишньому поросятку, — як листоноша спромігся просунути тебе через цю щілину?
Потім він відвів порося на кухню і нагодував його кукурудзяними пластівцями з молоком, а сам поснідав чаєм зі свіжою булочкою. І з джемом. полуничним.