Коли наступного дня Джоель прибіг до старої хижі і гукнув здалеку: «Доброго вечора, дядечку Римусе!», старий відповів йому:
— Ай-дум-ер-кер-ком-мер-кер!
Хлопчик дуже здивувався:
— Що ти сказав, дядечку Римусе?
— Ай-дум-ер-кер-ком-мер-кер! Ай-дум-ер-кер-ком-мер-кер!
— Що це означає?
— Це черепашача мова, друже… Пожив би ти з моє, хлопчику, та побачив стільки, скільки я побачив у своєму житті, ти усіх тварин розумів би. Ось тут один старий пацюк мешкає; коли всі ляжуть спати, він, буває, приходить, сидить там у куточку, і ми з ним базікаємо. Вже ж, звісно, те, що він каже, в букварі не знайдеш. Я зараз саме згадав, що сказав Братчик Черепаха Старому Лису, коли Лис відпустив його хвіст.
— А що він сказав, дядечку Римусе?
— Ось це він і сказав: ай-дум-ер-кер-ком-мер-кер! Пірнув на дно озера і звідти — бульбашками: ай-дум-ер-кер-ком-мер-кер!
Братчик Лис — той нічого не сказав, а Сестричка Жаба, що на березі сиділа, почула Братчика Черепаху і гукає у відповідь:
— Джаг-ер-ром-ком-дом! Джаг-ер-ром-ком-дом!
Тут усі жаби, скільки їх було на березі, здійняли лемент:
— Тут не гри-бо-ко! Тут не гри-бо-ко!
А Сестричка Жаба дужче від усіх:
— Брех-ня-це-брех-ня! Бре-ке-ке!
Знову бульбашки пішли від Братчика Черепахи:
— Ай-дум-ер-кер-ком-мер-кер!
Жаби галасують:
— Стри-бай, стри-бай в о-зе-ро! Стри-бай в о-зе-ро!
А Сестричка Жаба голосніше від усіх:
— Там-ін-ший-рис! Там-ін-ший-рис!
Зиркнув Братчик Лис у воду — і справді, там, у воді, інший Лис.
Потягнувся Лис, щоб потиснути йому руку, і беркиць у воду. Усі жаби галасують:
— Бер-киць! Бер-киць! Бре-ке-ке!
А Братчик Черепаха — бульбашками:
— Ай-дум-ер-кер-ком-мер-кер!
— Що ж, Лис потонув, так, дядечку Римусе?
— Та ні, не потонув, мій хлопчику, — відповів старий, — якось вже вибрався з озера. А ще б хвилька — затягнув би його на дно Братчик Черепаха, і був би Старому Лису кінець.