– До нас завітає Принцеса, – повідомив Лев звірям, які прийшли на зібрання. – Як би ми могли виявити свою радість з приводу її візиту?
Звірі почали видавати різні звуки: хтось ревів, хтось пищав, Коник-стрибунець виспівував.
– Ми могли б їй низько вклонитись, – запропонував Бегемот, але, щоправда, не всі маємо для цього відповідну будову тіла.
– Ми могли б усі вигукнути: “Вітаємо!” – мовив Слон. – Але вона може перелякатися.
– Можна станцювати, – сказала Жирафа.
Однак Лев глянув на звірів і заперечливо похитав головою.
Усі важко зітхнули. Раптом маленька Пташка тихенько прощебетала:
– Може, посадимо квітник? Принцеси дуже люблять квіти.
Усі були в захваті від пропозиції.
Зробимо разом
– Це, справді, чудова ідея, – мовив Лев. – Квітник зробимо разом.
Вибрали гарне місце. Лев наказав його підготувати для висадки квітів.
– Я про це подбаю, – зголосився Бегемот. Він так розтовк землю своїми ножищами, що вона стала пухкою.
– Чудово! – похвалив Лев. – А тепер потрібно зробити в ній ямки, щоб посіяти насіння.
– Це я зроблю своїми колючками, – зголосився їжак.
Згорнувся в клубочок і давай качатися по грядці, аж на ній з’явилося багато маленьких заглибин.
– Дуже добре! А тепер посіємо насіння квітів.
– Це моя робота, адже я жвавий і легенький, – обізвався Коник-стрибунець.
Стрибаючи по грядці, умить її засіяв.
– Гаразд, – озвався Лев. – А тепер треба полити квітник.
– Дозвольте мені це зробити, – попросив Слон.
Пішов до річки, набрав води у хобот і розбризкав її по всій грядці.
– Гарна робота, – похвалив Лев. – А тепер поміркуймо, як зарадити тому, щоб Мавпочка не знищила наш квітник?
– Це буде моїм завданням! Я пильнуватиму його, – запропонувала Жирафа, витягнувши шию.
Пташка теж хотіла допомогти, але їй здавалося, що ніхто не потребує її допомоги.
Скільки тут бур’яну!
І ось насіння почало проростати. Лев прийшов оглянути квітник і невдоволено похитав головою:
– Скільки тут бур’яну! Він усе заглушить! Хто допоможе пополоти квітник?
Звірі принишкли. Бегемот виправдовувався:
– Мої ноги завеликі – я все потопчу!
– Мої колючки подірявили б листочки, – виправдовувався їжак.
– Бур’ян заважкий для мене, – сказав Коник-стрибунець.
– Мій хобот поламав би стебла, – ствердив Слон.
– У мене надто довга шия, я не можу так низько нахилитися, – заплакала Жирафа.
Усі звірі порозходились, а Пташка підлетіла до квітника, висмикнула своїм маленьким дзьобиком одне стебло бур’яну і викинула за огорожу.
Коріння міцно трималося землі, тому її дзьобик болів його висмикувати, невдовзі й крильця почали боліти. Однак терпляче день у день Пташка працювала, допоки на квітнику не лишилося жодного бур’янцю.
Тимчасом на грядці розквітло багато різних квітів: червоних, синіх, жовтих, на високих, струнких стеблах.
Прихід Принцеси
Наступного дня Жирафа, яка була сторожем, закричала:
– Принцеса йде! Бачу її!
Усі звірі позбігалися до квітника та здивувались, що він так гарно впорядкований.
– Може, бур’ян сам повсихав? – сказав Лев.
Пташка мовчала, вона сховалась у листі високо на дереві.
Принцеса, усміхнувшись, сказала:
– Я ніколи не бачила такого гарного квітника. Ви багато потрудились біля нього!
– Це так. Ми тут тяжко працювали, – гордо відповіли звірі.
– Хто з вас нарве квітів для мене? – запитала принцеса.
Лев, виступивши наперед, сказав:
– То я керував роботою, тому така честь належить мені.
– Але це я підготував землю, – запротестував Бегемот.
– А я зробив ямки для насіння, – додав їжак.
– А я посіяв насіння, – зауважив Коник-стрибунець.
– Я поливав город, – сказав Слон.
– А я пильнувала квітник, – втрутилась Жирафа.
Принцеса усміхнулась.
– А хто виполов бур’ян? – запитала вона.
Усі замовкли.
– Ніхто, – сказав Лев.
У цю мить принцеса побачила два блискучі очка і тонкий дзьобик поміж листям на дереві.
– Це ти попрацювала, Пташко?
Пташка кивнула голівкою.
– Отже, це ти нарвеш квітів для мене, бо ти працювала найдовше та найтяжче.
Пташка злетіла над квітником і тонким дзьобиком вправно зірвала найгарнішу квіточку та подарувала її Принцесі.
Потім зірвала другу, третю і склала гарний барвистий букет.
Принцеса усміхнулась і поцілувала її маленьку голівку. Пташка почала співати так чудово, як ніколи, вона співала в барвистому квітнику аж до вечора.