Принц з принцесою святкували свій медовий місяць. Вони були надзвичайно щасливі, і тільки одна думка не давала їм спокою: їм дуже хотілося знати, чи будуть вони так само щасливі все своє життя. Тому і стали вони мріяти про талісман, який забезпечив би їх від усіляких негараздів в шлюбі. Чули вони про одну людину — жила ця людина в лісі і всі поважали її за мудрість. У будь-якій біді і у всякій скруті міг він дати слушну пораду. Вирушили до цього мудреця принц з принцесою і розповіли йому все, що у них було на душі. Вислухав їх мудрець і сказав:
— Ідіть мандрувати по білому світу, і, як зустрінуться вам щасливі і всім задоволені чоловік з дружиною, попросіть у них клаптик одягу, а як роздобудете такий клаптик, носіть його завжди як талісман. Це випробуваний спосіб.
Сіли принц з принцесою на коней і вирушили в дорогу; незабаром почули вони від людей про одного знатного лицаря, який нібито жив зі своєю дружиною щасливіше за всіх. Поїхали вони до нього в замок і стали це подружжя розпитувати, чи правда, що вони так задоволені своїм життям, як кажуть про це люди.
— Все правда, — відповіли ті, — одне тільки горе: дітей у нас немає!
Отже шукати у них талісман було даремно, довелося принцу з принцесою відправитися далі на пошуки щасливих і всім задоволених подружніх пар.
І ось приїхали вони в місто, де, за чутками, був один чесний городянин, який жив зі своєю дружиною в мирі, любові та злагоді. До нього вони і пішли і так само запитали, чи правда, що він такий щасливий у шлюбі, як про це розповідають.
— А як же, що правда, то правда! — відповів чоловік. — Живемо ми з дружиною душа в душу, ось тільки дітей у нас забагато, а з ними багато у нас і турбот і горя!
Отже, і в них шукати талісман було даремно, і принц з принцесою вирушили далі, розпитуючи всюди, чи не чув хто про щасливі і задоволені подружні пари. Але такі все не з’являлися.
Одного разу, їдучи полями і луками, побачили вони неподалік від дороги пастуха, який весело грав на сопілці. І бачать, що до пастуха йде жінка з немовлям; іншу дитину, хлопчика, вона веде за руку. Як тільки пастух помітив жінку, він пішов до неї назустріч, привітався, взяв крихітку і став цілувати і пестити його. А собака пастуха, стрибаючи і гавкаючи від радості, підбігла до хлопчика і лизнула йому ручку. Дружина пастуха дістала глиняний горщик, який принесла з собою, і сказала:
— Іди-но, батько, поїш. Чоловік сів на землю і взявся за їжу, але перший шматок він віддав малятку, а другий розділив з хлопчиком і собакою. Все це бачили і чули принц з принцесою. Підійшли вони ближче і заговорили з чоловіком і дружиною:
— Ви, напевне, сама щаслива і задоволена пара?
— Так, вже що правда, то правда, — відповів чоловік. — Слава Богу. На світі немає жодного принца з принцесою щасливішого за нас.
— Знаєте що, — сказав тоді принц, — допоможіть нам, ви про це не пошкодуєте! Дайте нам по клаптику від сорочки, яку ви носите на тілі!
При цих словах пастух з дружиною здивовано перезирнулися. А пастух сказав:
— Бачить Бог, ми б раді дати вам не те що по клаптику, а й цілу сорочку, як би вона у нас була. Але у нас і ганчірки ніякої в будинку немає.
Довелося принцу з принцесою відправитися далі спіймавши облизня. Під кінець довгі марниі поневіряння їм набридли, і вони повернулися додому. Коли принц з принцесою проїжджали повз хатину мудреця, вони дорікнули йому за те, що він дав їм таку погану пораду, і розповіли про свою подорож.
Усміхнувся на це мудрець і сказав:
— Невже ви зовсім даремно з’їздили? Хіба не повернулися ви додому навчені досвідом?
— Так, — відповів принц, — я дізнався, що щастя і задоволення своєю долею — рідкісний дар на цьому світі!
— А я, — сказала принцеса, — зрозуміла: щоб бути щасливим, потрібно тільки одне — бути щасливим!
Простягнув тут принц принцесі руки, і подивилися вони один на одного з такою ніжною любов’ю! Благословив їх мудрець і сказав:
— У вашому власному серці відшукали ви справжній талісман! Зберігайте його дбайливо, і тоді злий дух незадоволення ніколи не опанує вами.