Жив колись падишах, в якого був улюблений кінь. Цей кінь не раз вигравав святкові перегони, не раз рятував його під час численних війн, котрі вів падишах, рятував його під час полювання.
Кінь зістарівся, захворів і, як не намагався конюх, який доглядав за ним, вилікувати — нічого не допомагає.
Прийшов конюх до падишаха та й каже: — О великий падишаху! Ваш кінь захворів і навряд чи вдасться його врятувати… На що падишах відповідає:
— Ось тобі гаманець із золотом, запроси найкращих лікарів, і нехай вони вилікують коня! Ти відповідаєш за нього головою! Якщо хтось прийде і скаже мені, що кінь здох, тому я накажу відрубати голову!
Минає день за днем, а коневі все гірше й гірше. Які тільки ліки не приписують йому лікарі — жодні не допомагають! Зрозумів конюх, що не минути йому сокири ката. Настане день, коли доведеться прийти до падишаха і сказати, що кінь здох.
Прийшов якось конюх додому, а дружина його й запитує:
— Що трапилось, чому ти ходиш такий сумний і пригнічений, що тебе лякає?
Розповів конюх дружині про улюбленого коня падишаха, про те, що зробить падишах з тим, хто скаже йому про смерть коня.
Дружина конюха всю ніч не зімкнула очей, все міркувала, як їй врятувати від смерті свого чоловіка — і придумала.
Настав день, коли улюблений кінь падишаха сконав. Приходить конюх у палац,— а падишах саме в цей час розмовляв зі своїми вельможами,— і став біля входу. Помітив його падишах, підкликав до себе і запитує:
— Як почуває себе мій улюблений кінь?
— Лікарі кажуть, що йому стало краще,— відповідає конюх,— але він чомусь перестав їсти й пити…
— Чому?
— Мабуть тому, що, лежачи на боці, незручно їсти й пити.
— Лежачи на боці? — здивувався падишах.— Що ж з ним трапилось?
— Не знаю,— відповідає пастух,— він лежить, розкинувши ноги, і мовчить. Може, він дав обітницю не вживати ні воду, ні їжу… Це ж дуже розумний кінь, адже, окрім вас, на нього ніхто ніколи не сідав.
— Що ж з ним трапилось? — здивувався падишах.— Ведіть мене до нього! — наказав він своїм слугам.— Я сам хочу побачити що з ним!
Падишах зі слугами прийшли до конюшні. Глянувши на мертвого коня, падишах розгнівався та як закричить на конюха:
— Чому ти мені відразу не сказав, що мій улюблений кінь здох?! Конюх йому й відповідає:
— О великий падишаху, адже ви самі сказали, що тому, хто першим скаже вам: «Кінь здох», ви накажете відрубати голову!
Падишах не втримався, розсміявся:
— Виходить, я сам першим сказав ці слова…
Вся прислуга з полегшенням підтвердила, що це так. Падишах наказав нагородити конюха і відпустити його з миром.