Поїхав один чоловік за село в поле орати, а за плугом і кіт поплентався. От дядько приїхав та й кинувся до роботи, а кіт плиг до лісу та й нумо ловити коників, метеликів та за пташками гонити.
Коли це вискакує з лісу тигр. Побачив кота та й остовпів:
– Брате,– каже здивовано,– ти наче й нашої породи, тільки ж за які гріхи ти такий маленький виріс?
Хитрий кіт похитав сумно головою та й відповідає тигрові:
– Що тобі сказати, паночку мій? Аби ти, царю звірів, знав, у якій біді ми живемо серед людей, то, либонь, не питав би.
– А хто ж це отак тебе висушив? Покажи його мені, і я не знаю, що з ним зроблю!
Повів кіт тигра на край поля та й показує йому свого господаря.
Помчав тигр до селянина та й почав докоряти:
– Агей, чоловіче, чим же це тобі не вгодив мій родич, що він навіть вирости не може? Зараз з тобою поквитатися!
– Воля твоя,– каже йому дядько, – тільки я свою силу дома лишив, то піду та заберу. А тоді вже й поб’ємося.
– Гаразд,– погодився тигр.– Іди, я почекаю.
– А не обдуриш? – питає дядько.– Бо я оце піду додому, а ти й утечеш. Давай, я тебе мотузкою прив’яжу до дерева, то вже певний буду, що не втечеш!
– То й прив’яжи! – тигр йому.
Прикрутив дядько тигра з усієї сили, а тоді виламав ясенового дрюка та як уперіщить раз, як уперіщить другий раз хвостатого, той аж скрутився.
Бив його дядько, бив, аж руки заболіли, а тоді відпустив та й мовить:
– Іди та закажи й десятому.
Потягнув тигр одну лапу, тоді другу та ледве поліз до лісу. А там побачив кота, застогнав та й каже:
– Ще ти, брате, молодець, що в руках такого звіра хоч такий виріс.