Кажуть, що один раджа послав в подарунок султану сусідньої з ним країни три абсолютно однакові золоті статуетки і велів сказати, що вони мають різну ціну. Він зробив це, щоб дізнатися, наскільки мудрі піддані султана. Отримавши такий дивний подарунок, султан дуже здивувався і, звернувшись до придворних, велів знайти різницю між статуетками і доповісти йому. Але придворні, оглянувши всі три статуетки, знайшли, що вони нічим не відрізняються одна від одної.
Незабаром чутки про це подарунок поширилися по всьому місту: про статуетки дізнався і старий і молодий. І ось якийсь бідний юнак, що сидів в тюрмі, попросив передати султанові, що якщо йому дадуть поглянути на статуетки, він негайно ж дізнається, яка між ними відмінність.
Султан звелів привести юнака до палацу, принести статуетки і поставити перед ним. Той, розглянувши їх з усіх боків, зауважив, що у всіх трьох в вухах просвердлені отвори. Коли він засунув соломинку в вухо однієї статуетки, кінчик соломинки виліз з рота; коли він те ж саме зробив з другою статуеткою, то кінчик соломинки вийшов з іншого вуха, а у третій статуетки вся соломинка пішла в живіт.
Тоді юнак сказав:
– Ваша величність! У цих статуеток ті ж особливості, що і у людей. Перша статуетка схожа на людину, яка, почувши щось, негайно всім розповідає про почуте. На таку людину не можна покластися. Тому ціна цієї статуетки невелика. Друга схожа з людиною, який слухає слова одним вухом, а з іншого вони у неї вилітають. Це порожня і даремна людина. А третя статуетка схожа на людину, яка все, що почує, немов проковтне. Тому ціна її найвища.
Вислухав султан юнака і залишився дуже задоволений. Він звелів написати на кожній статуетці, як висока її цінність, і відправити її раджі. А юнака того він випустив з в’язниці і звеличив, зробивши його своїм наближеним.