Біжать якось вовк з лисицею лісом повз сильця. А до сильця гусак підвішений. Давненько звірі не їли, зголодніли, але лисиця на гусака і краєм ока не глянула.
– Чого позіхаєш, кумасю? Не бачиш – гусак! – питає вовк.
– Середа сьогодні, а я пощу, по середам м’ясного не їм, – відповідає лисиця.
Вовк згадав, що сам він постів не дотримується і їсть м’ясо завжди, коли воно попадеться, стрибнув на гусака – і завис в сильці.
Тоді лисиця сміливо підібралася до гусака і взялася за нього, так що кісточки захрустіли.
– Кумасю, але ж сьогодні піст, – дорікнув її напівживий вовк.
– Тому і піст, хто лапами землі не дістає, – відповідала йому лисиця.