У одного купця довго жив папуга.
Одного разу купець вирішив з’їздити в Бенгалію по торгових справах. Перед від’їздом зібрав усю свою родину і питає:
– Що вам привезти з Бенгалії?
Кожен сказав, що б йому хотілося отримати, і купець обіцяв виконати всі прохання. Розпрощався з сім’єю і вже зібрався йти, але згадав про папугу і підійшов до клітки..
– А що привезти тобі? – запитав купець.
– Я по твоїй милості ні в чому потреби не маю, – відповів папуга, – але все-таки у мене теж є до тебе прохання. Якщо зможеш його виконати, я скажу яке.
– Що ж це за прохання? – запитав купець і посміхнувся. – Якщо зможу, постараюся виконати.
Тоді папуга сказав:
– У Бенгалії, недалеко від того місця, куди ти їдеш торгувати, є поле. На поле росте велике дерево, а на дереві гніздиться безліч папуг. Прошу тебе, підійди до цього дерева і передай папугам мій Салам! Потім скажи: «Мій папуга, що сидить в клітці, просить вам сказати, що ви, вільно літаєте по лісах і садах, а про тих, хто сумує в неволі, не думаєте. Кам’яні у вас серця! А коли десь-колись і підлетите до нас, невільників, то тільки подивіться на нас і знову відлітаєте. Якщо ви нам не допоможете, ми так і помремо в неволі! » Нехай вони на це дадуть відповідь, а ти передай мені. Цим ти зробиш мені велику послугу.
– Добре, виконаю твоє прохання! – сказав купець і записав його слова.
Приїхав купець в Бенгалію, накупив товарів, а перед від’їздом пішов на те поле, про яке йому говорив папуга. Дивиться – так і є: росте на полі величезне старе дерево, а на гілках його сидить зграя папуг. Тоді купець крикнув:
– Гей, папуги! Мій папуга шле вам свій Салам!
Потім слово в слово повторив слова свого папуги. Але не встиг він вимовити останнє слово, як всі папуги мертві попадали з дерева на землю.
Купець здивувався. «Напевно, – думає, – ці дикі папуги колись були друзями мого папуги. Як почули його салам, впали мертвими ».
Подивився він, подивувався на мертвих папуг, повернувся до міста і став збиратися в дорогу.
І ось нарешті він щасливо повернувся додому, обдарував свою родину подарунками – кожному привіз те, чого він просив. Тільки папузі не привіз відповіді на його Салам – побоявся засмутити його звісткою про смерть друзів і нічого йому не сказав.
Тоді папуга сам запитав його:
– Хіба ти, не передав мого Салама? Чому я не чую відповіді, на нього?
– Салам твій я папугам передав, – відповів купець, – але відповіді на нього не отримав.
Папуга дуже засмутився і запитав:
– Ну розкажи мені, що ти бачив на полі.
Хочеш не хочеш довелося купцеві розповісти, як була справа.
– Дійшов я до того поля, про який ти мені говорив. Бачу – на дереві сидять папуги. Але тільки я встиг передати їм твій Салам, як раптом вони всі як один мертві попадали на землю. Ось чому мені нічого тобі передати.
Як тільки він це сказав, папуга похитнувся і також мертвим звалився з жердинки на дно клітки.
Купцеві було дуже шкода папугу, і він подумав: «Даремно я розповів йому про смерть друзів!»
Взяв він папугу за лапи і викинув у вікно.
А папуга пурх і полетів!
Тут купець зрозумів, що дикі папуги не померли – вони тільки прикинулися мертвими, щоб навчити папугу в клітці, як йому вирватися на свободу.
Салам – привіт