Пішов один бідний чоловік у світ шукати собі якого-небудь статку. Покинув свою хату й дружину.
— Знайду який статок, повернуся додому; а не знайду — живи як хочеш, — каже він дружині, виходячи з хати.
Іде він день, іде другий і приходить у ліс. Стоїть у лісі хатинка. А вже надвечір’я, в лісі починало темніти.
«Дай, — думає чоловік, зайду переночую тут». Постукав у віконце.
— Хто там? — питає хтось із хати.
— Подорожній.
— Що тобі треба?
— Будьте ласкаві, пустіть переночувати.
Відчинилися двері. Увійшов подорожній до хати. Бачить — у хатинці пусто, але чистенько.
В кутку стоїть тільки один стіл і дві лавки. А за столом сидить дідок старенький.
— Сідай, — каже дідок.
Сидять вони, гомонять. Сидять годину й другу. А нашому подорожньому їсти хочеться, а на столі ні шматочка хліба.
От дідок і каже:
— Ну, мий, брате, руки та й за стіл сідай, бо бачу — ти їсти хочеш.
Помили вони руки й за стіл сіли.
От дідок і каже:
— Диво, іди в хату живо!
Увійшов до хати індик.
— Січися, рубайся, у горщик накладайся, до вогню приставляйся й на стіл подавайся!
Індик сам зарізався, сам обскубся, до вогню приставився, зварився й на стіл подався.
— Їж, — каже дідок, — тільки кісток не гризи.
З’їли вони все м’ясо, кістки поклали на стіл, а дідок каже:
— Диво, збирайся та за поріг вибирайся!
— Диво зібралося, зіскочило зі стола й пішло за поріг.
Позирає подорожній і дивується.
— От, — каже, — якби мені таке Диво! Продай ти мені його, дідусю!
— Я не продаю нікому за гроші, а добрим людям і так віддаю.
І подарував це Диво чоловікові. Узяв бідний чоловік індика під пахву й пішов додому.
Рада жінка, що її чоловік повернувся, а він каже:
— Ось приніс я Диво, ти лиш поглянь, що тут буде! Наклади дров у піч, а сама за стіл сідай.
Наклала жінка в піч дров і сіла за стіл, а господар каже:
— Диво, іди в хату живо.
Увіходить індик.
— Січися, рубайся, у горщик накладайся, до вогню приставляйся, на стіл подавайся!
Диво само зарізалося, обскублося, поклалося в горщик, приставилося до вогню, зварилося й на стіл подалося.
З’їли вони все м’ясо, а кістки на стіл поклали.
— Диво, збирайся й за поріг вибирайся!
Зібрало воно кістки й пішло в сіни.
Пожив так чоловік, із дружиною днів кілька, а Диво годувало їх. Вийшли дрова. Поїхав господар у ліс дрова рубати. Приходить піп до його дружини.
— Чув, що у вас якесь Диво є. Чи не від духа злого воно? — питає жінку піп. — Покажи мені його.
— Сідайте, панотче, за стіл, воно зараз увійде.
Сіли.
— Диво, іди в хату живо!
А Диво не слухається. Узяла жінка кочергу.
— Ось я ж тобі! — та по Диву кочергою!
Приросла кочерга до Дива, а жінка до кочерги.
Кричить вона з усієї сили:
— Ой, панотче! Допоможи від кочерги відірватися! Підійшов піп і каже:
— Та що це таке?
Узявся бабу рятувати й сам приріс. Приходить дяк і каже:
— Панотче! Що ви так довго сидите? Обідню треба правити.
Бачиш ти, лихо яке: від кочерги не можу відірватися.
— А бодай вам смішно було! — сказав дяк і хотів попа відірвати, і сам до нього приріс.
Прийшов дзвонар попа рятувати й сам до нього приріс.
— Чого ви поприліплювалися тут? — запитав, прийшовши, церковний староста й хотів допомогти. Але як доторкнувся до попа, то й сам приріс.
Прийшла попадя, а піп кричить:
— Не берися за кочергу, бо й ти приростеш! Біжи поклич шептуху, щоб допомогла нам.
Побігла паніматка шептуху кликати. Прийшла шептуха. Шептала, шептала, взялася за кочергу й сама приросла. Метушаться вони, як мухи біля горщика. А тут Диво з місця зрушилося, усіх на двір потягло, з двору на вулицю. Повибігали люди на вулицю, поглядають, одні сміються, інші зітхають. Кинулися одні в дзвони дзвонити, інші — корогви брати, попа проводжати. А Диво поволокло всіх, хто приріс, у ліс. Ідуть через греблю, до містка підходять. Вискакує з-під містка чорт і каже попові:
— Коли пустиш у вівтар, то я тебе відірву.
Піп не тільки у вівтар, а й на престол обіцяє посадити чорта, аби від кочерги відірватися допоміг. Узявся чорт одривати попа від кочерги, та й сам до неї приріс. І повело їх Диво в ліс, туди, де господар дрова рубав.
Вирубав господар шість дрюків, найтовстішого на чорта, і давай лупцювати його, приказуючи: «А ти чого тут? А ти чого тут?» Бив, бив, а потім узявся за кочергу чорт і відстав. Пустився він у ліс бігти та так, що цілу лінію й проламав. Другого дрюка на попові побив. Пустився піп додому бігти, тільки волосся трясеться й халамида метляється. Перебрав господар усіх дрюками, а сам своє Диво на воза поклав і привіз додому.
Перестав тоді піп дивам дивуватися.