Цю негритянську казку особливо люблять розповідати в південному штаті Теннессі.
Коли Бог сотворив чоловіка і жінку, він поселив їх разом в одному будинку. Чоловік і жінка силою були рівні, і, якщо затівали боротьбу, вона завжди закінчувалася нічиєю.
Одного разу чоловік вирішив: “Треба піти поговорити з Богом. Втомився я боротися з жінкою, яку ніяк не можу здолати”.
І він пішов на небо і постав перед Богом.
– Господи, – сказав чоловік, – ніхто не допоможе чоловікові, крім тебе. Ти вмієш запалювати на небі зірки, так зроби мені ласку. Прошу тебе, Господи, дай мені ще сили, щоб я міг здолати жінку. Не будеш же ти кожен раз спускатися з неба на землю, щоб встановлювати між нами мир. Додай мені сили, і я сам наведу порядок. Хоч зовсім трошки!
– Добре, – сказав Бог, – відтепер ти будеш сильніший за жінку.
І чоловік побіг з неба прямо додому. Ледве добіг він до будинку, як закричав:
– Жінко, тепер я твій господар! Бог додав мені сили, і тепер ти повинна мене слухатися.
Жінка почала з ним боротися, але він здолав її. Вона спробувала знову, і знову він здолав її. І в третій раз він здолав її.
Чоловік дуже загордився.
– Поводься добре, не то я задам тобі! А жінка не на жарт розгнівалася.
– Це ми ще подивимось! – сказала вона. І на другий день вона сама пішла до Бога.
– Господи, прошу тебе, додай мені сили, хоч трішки.
– Ти отримала всю силу сповна, – сказав Бог. – А чоловікові я вже дав добавку.
– Як же так? Адже тепер він легко може мене здолати, а раніше не міг. Прошу тебе, господи, дай мені стільки ж, скільки йому, або відбери у нього зайву.
– Що я дав, то назад не беру. Доведеться тобі з цим примиритися.
І жінка пішла додому дуже розгнівана. По дорозі вона зустріла диявола і розповіла йому, яке у неї сталося лихо.
– Послухай мене, і все обернеться на краще, – сказав диявол. – розгладь зморшки, не супся, а краще повертайся до Бога. Попроси у нього ключі, що висять на цвяху біля дверей. Потім приходь з ними до мене, і я навчу тебе, що робити.
І жінка повернулася знову на небо.
– Жінко, – сказав Бог, вже починаючи сердитися, – що тобі ще треба?
– О Боже! Володарю веселки і небес і всіх зірок небесних!
– Я питаю, жінко, що тобі треба?
– Дай мені ключі з того цвяха!
– Бери і більше не ходи до мене!
Жінка взяла ключі і кинулася бігом до диявола.
– Ти отримала три заповітних ключа? – сказав диявол.
– Так, ось вони, – сказала жінка.
– Ці три ключа, – сказав диявол, – якщо ти будеш правильно ними користуватися, принесуть тобі більше влади і сили, ніж є у чоловіка. Першим ключем ти замкнеш двері кухні. Чоловіки насамперед думають про їжу. Другий ключ до спальні. Замкни її. Чоловік буде незадоволений, якщо його не впустять в спальню. Він любить поспати. І третій, останній, ключ до кімнати, де ти стоїть колиска вашої дитини. Замкни і її. Чоловіки люблять своїх дітей, вони хочуть бачити, як росте їх потомство. Бери свої ключі і йди тепер додому.
І диявол додав ще:
– Пам’ятай: не відчиняй дверей, до тих пір, поки чоловік не навчиться користуватися своєю силою за твоєю вказівкою і тобі на радість.
Жінка побігла додому і зробила все, як було сказано. Повернувшись додому, чоловік застав її на порозі. Розгойдуючись, вона співала. Коли чоловік побачив, що троє дверей, які завжди були відчинені навстіж, тепер виявилися раптом замкнені, він скипів від злості, немов вода в калюжах на сонці.
Спершу він спробував вибити їх, сподіваючись на свою силу. Йому це не вдалося, і він закричав:
– Хто замкнув ці двері, жінко? Звідки взялися ключі?
– Мені дав їх Господь Бог.
– О-о, я цього не потерплю! – заволав він і кинувся бігом до Бога.
– Жінка зачинила від мене їжу, мою дитину, і моє ліжко. Вона сказала, це ти дав їй ключі.
– Так я. Вона у мене попросила їх, а диявол навчив її, як ними користуватися.
– Господи! Дай і мені ключі, щоб я міг відімкнути ці двері.
– Цього я не можу зробити, – сказав Бог чоловікові. – Що я дав, то дав. Я дав жінці ключі, і нехай ключі будуть у неї. Ти повинен піти і попросити жінку, щоб вона відчинила тобі двері сама.
Чоловік повернувся додому, але змусити жінку відімкнути двері не міг, скільки не намагався. Тоді він попросив її, він довго просив її і робив все, що їй було завгодно, і нарешті вона відімкнула двері.
Але чоловікові цього здалося мало. Він сказав жінці:
– Давай поділимося! Ти віддаєш мені половину ключів, а я тобі половину моєї сили.
– Що ж, мені треба подумати, – сказала жінка. Вона сіла і стала думати. У цей час у вікно до неї заглянув диявол.
– Не погоджуйся, жінко! – шепнув він. – Нехай у нього залишається сила, а у тебе – ключі. Запам’ятай раз і назавжди: коли налітають осінні мухи, корові не обійтися без хвоста!
І угода не відбулася.
З тих пір чоловікові доводиться стримувати свою силу, якщо він хоче ужитися з жінкою.
Ось так.