Були собі три купці. Одного звали Білобородий, другого — Безбородий, а третього — Лисий. Вони й були такі. Купці як купці — скупуваті, хитруваті, до грошей охочі.
І мали купці комору, де зберігали крам — килими, шовки, сарі, дготі й таке інше. І дуже вони боялися злодіїв, понад усе на світі. Через це й найняли в комору сторожа, якого звали Ані.
Та купців підстерігала зовсім інша біда. В коморі завелися миші й почали їсти крам.
Тоді Білобородий, Безбородий і Лисий сказали сторожеві:
— Іди на базар і купи доброго кота!
— Нащо йти на базар? — відповів Ані. — Купіть мого кота.
— І скільки ж ти за нього хочеш? — питають купці.
— Та не дорого, — каже Ані. — По монеті за лапу.
Тоді Білобородий, найскупіший і найхитріший серед купців, питає:
— А в твого кота скільки лап — чотири?
— А скільки ж! — відказує сторож.
— А нам і трьох досить, по лапі на кожного, — заявляв Білобородий. — Якщо кіт добрий, то він ловитиме мишей і на трьох лапах. Ось тобі три монети, і принось у комору кота. Ані почухав потилицю та й питає:
— Виходить, четверта лапа в кота залишиться моєю?
— Атож, твоєю, — згодилися жадібні купці.
І сторож приніс у комору свого кота. Спочатку все було гаразд, кіт старанно ганяв мишей, та незабаром сталося з ним лихо. Погнався він за мишею, упав з полиці й поламав передню праву лапу.
Пішов Ані до своїх господарів та й каже:
— Треба лікаря кликати, кота лікувати. Хто з вас, шановні купці, дасть гроші на лікаря?
— Я платив за передню ліву лапу, — відразу застеріг Білобородий. — Отож кіт поламав не мою лапу.
— А я платив за задню ліву! — вигукнув Безбородий.
— А я за задню праву! — схитрував і Лисий.
— Виходить, кіт поламав лапу, яка належить Ані, — промовив Білобородий. — То хай наш сторож і платить лікареві!
Так-то й так, Ані не став сперечатися.
Узяв він кота в мішок і пішов до лікаря. Той направив котові лапу і перев’язав її. За це Ані заплатив лікареві три монети, які одержав від купців за кота. На прощання лікар сказав:
— Поки що твій кіт поскаче на трьох лапах, а згодом і на четверту стане.
Увечері Ані знов пішов у комору сторожувати. І кота взяв.
А миші вже знали, що кіт поламав одну лапу. «Тепер, — вирішили вони, — його нема чого боятися».
Бідному котові й справді було важко ганятися на трьох лапах за мишами. Скакав він, скакав, і якось ненароком зачепив хвостом свічку. Свічка впала, спалахнула пожежа, і скоро від купецької комори та краму лишився самий попіл.
Купці як побачили, що сталося, то від жалю та злості мало не полускалися. Прибігли до Ані й кажуть:
— Це кіт в усьому винен. Але він належить нам чотирьом. Отож за четверту частину наших збитків маєш ти заплатити.
Але сторож тільки й мав багатства, що старе дготі на собі. Тоді Білобородий і каже:
— Наш крам коштував тисячу рупій. І якщо ти не заплатиш четвертої частини, двісті п’ятдесят рупій, ми потягнемо тебе в суд, і тобі присудять працювати на нас до самої смерті даром!
І купці потягли сторожа до судді.
У судді найстарший і найхитріший з-поміж купців, Білобородий, виступив наперед і, показавши на кота з перев’язаною лапою, промовив:
— О наймудріший і найсправедливіший! Вислухай нашу скаргу. Цей кіт перекинув свічку і влаштував пожежу. Наша комора і весь крам згоріли. А кіт належить нам чотирьом. Тепер скажи: хіба власники кота не повинні платити за збитки порівну, кожен четверту частину?
— Повинні, — відповів суддя.
— Тоді нехай Ані й заплатить нам свою частину — двісті п’ятдесят рупій!
Тут суддя й питає:
— А чого це у вашого кота перев’язана лапа?
— Та він поламав її, коли ловив мишей, — відповідають купці. — А лікар направив її і перев’язав.
— Лікар? — перепитав суддя. Потім звернувся до Білобородого: — І скільки ж ти заплатив лікареві?
— Я нічого не платив. Бо кіт поламав не мою лапу.
— А ти скільки заплатив лікареві? — питає суддя Безбородого.
— І я нічого не платив, — відповідає той. — Я ж купував собі іншу лапу!
— То, виходить, лікареві платив ти? — звертається суддя до Лисого.
— Та що ви! — замахав руками Лисий. — Поламана лапа в кота належить нашому сторожеві. Він і заплатив лікарю.
— Он воно як! — здивувався суддя. — Сторожеві, кажете?
— Атож, оцьому, — показали купці на Ані.
— Отже, вам інші три лапи належать?
— Авжеж! — влад відповіли купці.
— А кіт, — вів далі суддя, — перекинув свічку, коли бігав на трьох здорових лапах?
— Так, — кивнули головами купці.
— А ті здорові лапи належали вам, — міркував уголос суддя. — Виходить, кіт зробив пожежу, коли бігав на ваших лапах… Ну, то сторож нічого вам не винен!
Почувши цей вирок, Білобородий, Безбородий та Лисий розлючено перезирнулись і подалися геть.
А сторож Ані, задоволений справедливим вироком, узяв кота та й пішов собі додому.