Старий вовк Сіроманець усе життя був грозою лісу та пастухів. Якось темної осінньої ночі він пробрався до кошари й схопив найменше, зовсім беззахисне ягнятко. Приніс хижак здобич до лісу, поклав на холодний мох, приготувавшись до вечері... Аж раптом мале потягнулося до його кудлатої морди, тицьнулося вологим носом і довірливо замекало, шукаючи материнського тепла.
Здригнулося суворе вовче серце. Не зміг Сіроманець скривдити того, хто так беззастережно йому довірився. Приніс він білу грудочку до зграї.
– Це мій син, – глухо загарчав він на інших вовків, які вже шкірили зуби. – Хто його зачепить, матиме справу зі мною.
Так і виросло ягня, якого назвали Білим, серед хижаків. Воно не їло м’яса, харчувалося корінцями, травами та лісовими ягодами, але вчилося жити по-вовчи. Білий бігав у зграї, щосили "вив" на місяць своїм тонким голоском, грався з вовченятами і спав, згорнувшись клубком біля теплого боку названого батька. Він не знав, що він – вівця. Він щиро вірив, що він вовк, просто трохи інакший: без гострих іклів і з кучерявою шерстю.
Минали роки. Одного суворого зимового дня на територію зграї зайшли чужаки – злі, голодні дикі пси. Їх було вдвічі більше. Зав'язалася страшна битва. Старого Сіроманця притисли до крутої скелі, і величезний ватажок псів уже готувався до смертельного стрибка.
У цю мить із кущів вилетіла біла блискавка. Білий не мав пазурів, щоб рвати, і не мав іклів, щоб перегризти горло. Але він мав твердий лоб і справжню вовчу відвагу. З усього розгону він ударив ватажка псів у бік, відкинувши його від батька. А потім став над пораненим Сіроманцем, грізно нахиливши голову, готовий битися на смерть за свою сім'ю.
Побачивши таку шалену хоробрість невідомого білого "звіра", пси розгубилися, підібгали хвости й кинулися навтьоки.
Після того бою жоден хижак у лісі більше не дивився на Білого косо. Усі зрозуміли велику істину: неважливо, в якій шкурі ти народився. Справжнім вовком тебе робить не наявність гострих зубів, а відданість, сміливість і серце, яке не здригнеться, коли треба захистити тих, кого ти любиш.