Дядечко Римус прибивав підбори до своїх черевиків, а хлопчик ніяк не хотів дати спокій його молотку, ножу і шилу, так що старий навіть почав вдавати, що сердиться. Але невдовзі вони знову помирились, хлопчик всівся на стілець і почав спостерігати, як дядечко Римус вганяє в підбори шпильку за шпилькою.
— Той, хто всім набридає і суне носа, куди не слід, завжди потрапляє в халепу. Ось, наприклад, Братчик Вовк. Чого б йому не сидіти сумирно й нікому не докучати? Так ні, заприятелював він зі Старим Лисом, і вчепились вони до Кролика. Просто дихнути йому не давали, і закінчилось це кепсько. В таку халепу потрапив Братчик Вовк, що лихо!
— Невже, дядечку Римусе? А я думав, що Вовк дав спокій Кролику після того випадку — пригадуєш, як він вигадав, ніби Старий Лис помер ?
— Ти б краще не перебивав мене, бо скоро мама покличе тебе спати, а ти почнеш вередувати і скуштуєш того самого ременя, який я зробив колись для твого татка.
Джоель засміявся. А дядечко Римус, побачивши, що хлопчик ніби води в рот набрав, продовжив:
— Братчик Кролик не мав спокою ні вдень, ні вночі. Ледь відійде від хатинки — вже прийшов Братчик Вовк, когось із кроленят поцупив. Збудував собі Кролик солом’яну хатку — її розвалили. Зробив він собі дім із соснових вершечків — і той простояв недовго. Змайстрував будиночок із кори — і з тим біда. Щоразу, як зруйнують дім, одного кроленяти як і не було. До того дійшов Кролик — зовсім розгнівався і почав лаятись.
Пішов покликав каменярів. Збудували вони йому дім із дощок на кам’яній кладці. Тепер йому стало спокійніше.
Тепер він вже міг залишити дім, погостювати день у сусідів; повернеться, сидить біля вогню, газету почитує, як і годиться сім’янину.
Він вирив хід у погріб, щоб туди ховалися кроленята, якщо почують поблизу шум.
І гарний замок до дверей приладнав. Братчик Вовк лише зубами клацав, бо поживитися йому було нічим. Кроленята — ті були вже надто лякливі. А Братчик Кролик такий сміливий став — чує, як біжить десь поруч Вовк, але мурашки в нього по спині вже не біжать.
Ось якось зібрався Братчик Кролик провідати Братчика Єнота, але раптом чує страшний шум і тупіт на дорозі. Він і прислухатись добре не встиг, як у двері ввірвався Братчик Вовк. Кроленята миттю заховалися в погріб.
А Вовк весь у багнюці, захеканий.
— Рятуй, рятуй мене, Братчику Кролику! — вигукнув Вовк. — Пожалій, врятуй, Братчику Кролику! Собаки за мною слід у слід женуться, ледь не розірвали. Чуєш, біжать? Заховай мене де-небудь, Братчику Кролику, щоб вони не знайшли мене!
— Ну що ж, — сказав Кролик. — Он стоїть велика скриня, стрибай у неї, Братчику Вовче, і почувайся як вдома.
Стрибнув Вовк у скриню, стукнула покришка, дзенькнув гачок — попався Братчик Вовк! А Кролик свої окуляри вдягає на носа, присуває до вогню крісло-гойдалку, узяв гарну понюшку тютюнцю. Довго сидів так Братчик Кролик, морщив лоба і все міркував.
Тут Вовк подав голос зі скрині:
— Що, собаки пішли, Братчику Кролику?
— Та ні, одна все ще принюхується тут за рогом.
Узяв Кролик чайник, налив у нього води і поставив на вогонь.
— Що ти там робиш, Братчику Кролику?
— Хочу пригостити тебе чаєм, Братчику Вовче.
А сам бере свердло і починає свердлити дірки у кришці скрині.
— Що ти там робиш, Братчику Кролику?
— Свердлю дірочки, щоб тобі не було задушливо, Братчику Вовче.
Сходив Кролик, приніс дрівець, кинув у вогонь.
— Що ти там робиш, Братчику Кролику?
— Більший вогонь роблю, щоб ти не змерз, Братчику Вовче.
Спустився Кролик у погріб, привів усіх своїх діток.
— Що ти там робиш, Братчику Кролику?
— Та от розповідаю дітлахам, який ти гарний сусід, Братчику Вовче.
Кроленята й роти затиснули лапками, аби не сміятися. А Братчик Кролик узяв чайник і давай лити гарячу воду на покришку скрині.
— Що там за шум, Братчику Кролику?
— Це вітер свистить у димарі Братчику Вовче.
А вода стала всередину затікати.
— Хто це щипає мене, Братчику Кролику?
— Це блохи кусають тебе, Братчику Вовче.
— Ох, і кусають же вони, Братчику Кролику!
— Повернись на інший бік, Братчику Вовче.
— Ой, щось припікає, Братчику Кролику!
— Та це все блохи, блохи, Братчику Вовче.
— Зовсім заїли, Братчику Кролику, — сказав Вовк.
А вода у дірочки — дзюр-дзюр, а вода у дірочки — дзюр-дзюр, а з окропом жартувати не варто.
Як завиє Вовк, як підскочить! І гачок відлетів разом з петлею, і Кролик шкереберть полетів зі скрині.
Вискочив Вовк та як дремене! Тільки п’яти світяться.
Відтоді живе Братчик Кролик спокійно, ніхто йому не надокучає.
А Вовк, коли зустріне його, згадає, як блохи кусали у скрині, хвіст підтисне — і обходить бочком.