Був собі бичок. Кажуть, мав він великий розум. Раз зайшов бичок до саду і здивувався, що на деревах ростуть яблука і груші, а на землі гарбузи. І задумався бичок, дивлячись на дерева та на гарбузиння. Та й каже пташці, що в цей час сиділа на дереві:
– А що, якби не так було у світі, а зовсім по-іншому?
– А як? – запитала пташка.
– Ось бачиш, дерева такі великі і міцні, а на них ростуть такі маленькі яблука і груші. Гарбузиння ж таке кволе, а на ньому ростуть величезні гарбузи, мабуть, більші, ніж моя голова.
– Я не згодна з тобою, – відповіла пташка.
– Чому ж? От якби на деревах росли яблука і груші
завбільшки з гарбузи, хіба б це погано було?
І бичок почав чухатись об стовбур яблуні. Дерево захиталось. З гілки впало яблуко прямо бичкові на голову.
– О-о-ой! – заревів бичок.
А пташка регоче:
– Це ж добре, що яблуко не таке, як гарбуз, інакше воно б тебе вбило.
– Твоя правда, – погодився бичок.
Так і залишились яблука маленькими, а гарбузи великими.