У колишні часи кравці не сиділи на одному місці, а ходили пішки по селах і пропонували людям свої послуги: пошити або полагодити одяг. Один такий кравець, на ім’я Томас, працював якось на хуторі Норт-Райдінг в Йоркширі та за роботою розмовляв про те про се з господинею. Побачив Томас, як вона налила в мисочку свіжих вершків і виставила її за поріг для домовичка, і питає:
– Невже ви й справді вірите в будинкових, ельфів і всяких там фей?
– А як же! – відповідала дружина фермера.
– А я, – посміхнувся Томас, – якщо б я коли-небудь зустрічав фею … Я взяв би цю фею і посадив в пляшечку, щоб не пустувала.
– Tсc! – злякано прошепотіла жінка.
– Як би вас не почула якась фея. Вони бувають досить злопам’ятні, якщо їх образити.
– Подумаєш, як страшно, – хмикнув Томас, перекусив нитку і розгладив рукавний шов на особливій кравецькій дощці. – А я стверджую, що ніяких фей не існує.
– І дуже нерозумно, – сказала дружина фермера. Стало сутеніти. Кравець закінчив свою роботу, склав голку, нитки та ножиці в сумку, взяв під пахву кравецьку дошку.
– Треба б встигнути додому до темряви. Дружина, напевно, зачекалася.
– Ось, візьміть для вашої дружини, – сказала господиня. – Це пиріг з домашньої свинини, їй сподобається.
– Дякую, – відповів Томас. – Доброї ночі.
– Будьте обережні, – долинуло до нього на прощання, – стережіться фей!
– Тьху на них! – відгукнувся кравець і швидко пішов додому.
Спочатку він йшов по стежці, але потім вирішив зрізати шлях і пройти навпростець через поле. Коли кравець перелазив через огорожу, він ненароком змахнув сумкою і впустив на землю ножиці.
Довелося покласти сумку і кравецьку дошку і зайнятися пошуками ножиць. Здавалося б, ножиці – не голка, та ніяк чомусь не хотіли вони знайтися.
– От халепа, – бурчав Томас. – Ножиці для кравця – найперша річ, та ще й такі хороші! Гаразд. Повернуся вранці на це місце і знайду.
Він підняв свою сумку і пиріг … але де ж кравецька дошка? Куди вона могла запропаститися? Він знову поклав пиріг і сумку, обнишпорив все навколо на колінах – і даремно.
«Ну і чорт з нею, – подумав він. – Все одно до ранку ніхто не візьме. Піду я додому та покуштуємо з жінкою пирога, доки він ще свіжий ».
Та не тут то було! Він підняв сумку, але ніякого пирога поруч не виявилося. Він облазив на чотирьох мало не весь луг, але не знайшов нічого, крім каменів і колючок. Залишилося тільки облизнутися, згадуючи про пиріг, і відправитися додому без нічого, з однією сумкою. Повернувся Томас до того місця, де залишив сумку, але її там теж не було! Він подумав, що помилився місцем, проте всі прикмети сходилися – ось огорожа, ось великий камінь, тільки сумка зникла.
– Ех, був би ліхтар! – простогнав Томас. – Що ж тепер мені робити – без голки і ниток, без ножиць і моєї кравецької сумки?
Він повернув було додому … тільки де ж він, його будинок? Він стільки блукав і кружляв у пошуках своїх речей, що зовсім збився зі шляху, а ніч була чорна, як сажа. І раптом, до великої своєї радості, він зауважив попереду вогник. Немов хтось повільно йшов з ліхтарем по лузі.
– Сюди! – покликав Томас. – Ей, з ліхтарем! Сюди!
– Сам іди сюди! Сам іди сюди! – відгукнувся глузливий голосок.
Кравець пішов на світло, але таємничий вогник теж не стояв на місці: він то наближався майже впритул, – здається, тільки руку простягни і схопиш! – то раптом зникав і спалахував десь далеко, на краю поля.
Томас по коліно вимазався в глині, подряпав терном обличчя, порвав одяг. Він переслідував блукаючий вогник, поки вкрай не вибився з сил і не впав у відчай.
Вогник пропав. Стало світати. Кравець почув брязкіт молочних бідонів на фермі, озирнувся і побачив перед собою той же хутір і той же двір, з якого він вчора вийшов. А поруч на траві лежали всі його загублені речі!
Томас був занадто змучений, щоб йти додому в своє село. Він постукав у знайомі двері. Побачила його господиня і сплеснула руками від подиву:
– Господи! Що з вами сталося? Вона допомогла кравцеві почистити одяг і нагодувала його сніданком, а потім раптом посміхнулася і запитала:
– Ну як? Посадили фею в пляшечку? Але Томас нічого не відповів. І ніколи в житті не говорив більше про фей поганого слова.