У одного сільського багатія був слуга, красивий, веселий хлопець. Господар мав чотирьох синів, і в жодного з них не було дітей.
Щоб не трапилося в тому будинку, в усьому звинувачували слугу. Пропав з кухні сир, говорили: «Це зробив слуга». Подохла вівця, говорили: «Це справа рук слуги».
Одного разу здохла молочна корова, і невістки господаря звинуватили в її смерті слугу. Всі неприємності слуга терпів мовчки.
І ось одного разу старша невістка народила красивого сина, такого ж красивого, як слуга. З нагоди народження дитини господар влаштував пишний бенкет. Їли, пили, раділи тому, що в будинку нарешті з’явився син, продовжувач роду …
Слуга бенкетував з гостями. Але був він був похмурий і сумний. Середній брат, помітивши, що слуга сумний, запитав:
– Слухай, чому ти так похмурий, чому сумуєш? Їж, пий, бенкетуй, у твого господаря син народився.
Слуга відповів:
– Як же мені не сумувати, адже все, що в нашому будинку трапляється, ви звалюєте на мене. А тепер скажете, що і в народженні дитини знову винен я …