Цікавою була Маринка, все їй треба знати. Почує, наприклад, якесь нове слово – неодмінно спитає, що воно значить. Пояснять їй раз – і запам’ятає.
Та трапилося Маринці одне слово, яке вона ніяк не могла зрозуміти. А слово те звичайнісіньке: «Зараз». Правда, дивно?
І якби через нього не стався один неприємний випадок, Маринка, мабуть, і досі б його не розуміла.
А трапилось от що.
Прокинулась Маринка в неділю, сяк-так одягнулась і давай бавитись ляльками. Мама каже їй:
— Ти, доню, спершу ліжко застели, вмийся, а тоді вже грайся.
А Маринка на те:
— Зараз, мамусю, – і знову грається.
І скільки разів не повторювала їй мама, вона все своє: зараз та зараз.
«Напевно, не розуміє дочка цього слова», – подумала мама. От і каже чоловікові:
— Може, сьогодні поїдемо в зоопарк? Погода чудова. Давно вже там не були.
Як почула те Маринка, так і закрутилась по кімнаті дзигою.
— Ой мамочко, як добре ти надумала! Давай швидше снідати і поїдемо.
— Зараз, – відказала спокійно мама і пішла до кухні.
Не сидиться Маринці в кімнаті, і вона на кухню подалась.
— Мамусю, ми скоро будемо снідати?
— Зараз, доню, – знову відповідає мама, а сама порається біля плитки.
Бігає Маринка з кімнати в кухню, то попросить маму плаття випрасувати, то бант зав’язати. А мама на те – зараз та зараз.
Прикро стало Маринці, розрюмсалась.
— Чого це ти плачеш? – питає в неї тато.
— Я маму стільки просила, а вона все відповідає, що зараз, і нічого мені не робить…
— А я чув, що «зараз» – це «потім».
— Хто ж тобі таке сказав? – дивується Маринка.
— А твоє незастелене ліжко, розкидані ляльки, неприбрані звечора фарби…
Подивилась навколо Маринка, витерла кулачками сльози і сказала:
— Я, татуню, зараз… зараз усе приберу.
І швиденько все прибрала.
Отак і зрозуміла Маринка те «зараз». А як зрозуміла, то й мама вже не барилась: подала снідати, і незабаром усі поїхали в зоопарк.