Джоель знову приготувався слухати, а дядечко Римус узяв кочергу і посунув головешки, щоб вогонь палахкотів веселіше.
А потім почав:
— Ти знаєш, звичайно, що між Кроликом і Коровою не було злагоди відтоді, як він видоїв у неї молоко .
От якось, коли вона гналася за ним, та так швидко, що перебігла через власну тінь, Братчик Кролик надумав звернути зі шляху і навідатись до своїх добрих друзів — Матінки Мідоус з дівчатками.
Стриб-скок, стриб-скок, і раптом бачить Братчик Кролик — під кущем лежить Братчик Черепаха.
Зупинився Кролик і постукав у дах будиночку Черепахи. Ну, звичайно ж, у дах, бо Братчик Черепаха завжди тягає з собою свою хатинку. У дощ і вітер, у спеку й холод, коли б тобі не зустрівся Братчик Черепаха і де б ти його не знайшов — скрізь з ним його чудовий будиночок.
Кролик постукав у дах і запитав, чи вдома господар. А Братчик Черепаха відповів, що вдома.
— Як тобі живеться, Братчику Черепахо?
— А ти як поживаєш, Братчику Кролику?
Потім Кролик поцікавився:
— Куди ти повзеш, Братчику Черепахо?
А той відповідає:
— Просто гуляю, Братчику Кролику.
Тут Кролик сказав йому, що зібрався на гостину до Матінки Мідоус з дівчатками, і поцікавився, чи не хоче й Братчик Черепаха піти туди разом з ним.
— А чом би й ні, можна, — відповів Братчик Черепаха, і вони пішли удвох.
Потеревенили дорогою від душі, і ось вони вже й прийшли. Матінка Мідоус з дівчатками зустрічають їх на ґанку і просять заходити, вони й зайшли.
Братчик Черепаха такий плаский, що йому незручно було на підлозі, та й на стільці йому також надто низько. От поки всі шукали, на що б його посадити, Братчик Кролик узяв його та й поклав на полицю, де відерце стояло. Братчик Черепаха розлігся там так поважно, ніби індика проковтнув.
Звісно, почали говорити про Старого Лиса, і Кролик заходився розповідати, як він осідлав Лиса і який чудовий з нього вийшов їздовий кінь. І всі реготали дознемоги — Матінка Мідоус з дівчатками і Братчик Черепаха.
А Кролик сидів у кріслі. Прокашлявся він і каже:
— Я б і сьогодні приїхав на ньому, та три дні тому я так на ньому так гарцював, що він кульгає тепер на одну ногу. Боюсь, доведеться його взагалі позбутися.
Тоді сказав Братчик Черепаха:
— Ну що ж, якщо ти надумаєш його продавати, Братчику Кролику, продай його комусь подалі, бо дуже вже він всім набрид у наших краях. Ось лишень вчора я зустрів Братчика Лиса на дорозі, і уявіть собі, що він мені бовкнув! «Гей, — крикнув він, — ось і ти, Бруднуля-Повзуля!»
— Жах який! — вигукнула Матінка Мідоус. — Чуєте, дівчатка? Старий Лис обізвав Братчика Черепаху Бруднулею-Повзулею.
Всі аж нестямились, як це Лис насмілився образити такого добряка — Братчика Черепаху! А поки вони охали і обурювались, Лис стояв біля задніх дверей і підслуховував.
Багато неприємного почув Братчик Лис, і ось раптом він просунув голову в двері та як гукне:
— Доброго вечора, друзі! Як поживаєте? — і як стрибне до Братчика Кролика!
Матінка Мідоус з дівчатками — ті підняли крик і вереск, а Братчик Черепаха підповз до краю полиці й упав звідти — та якраз Лису на маківку! Він нібито оглушив Лиса.
А коли Лис прийшов до тями, то все, що він побачив, — це казанок з овочами, перекинутий догори дном у печі, та поламаний стілець. Братчик Кролик зник, і Братчик Черепаха зник, і Матінка Мідоус з дівчатками теж, ніби й не було їх.
Кролик заліз у димар — ось чому казанок був перекинутий догори дном.
Братчик Черепаха заповз під ліжко і зачаївся за скринею, а Матінка Мідоус з дівчатками вискочили надвір.
Лис роззирнувся на всі боки і помацав свою маківку, куди влучив йому Братчик Черепаха. А Кролика й сліду нема. На лихо, дим і попіл дійняли Кролика, і раптом він як чхне: апчхи!
— Ага! — зрадів Лис. — Ось ти де! Гаразд, — сказав він, — я викурю тебе звідти. Тепер ти мій.
Та Кролик анічичирк у відповідь.
— Що ж, по-доброму не хочеш виходити? — запитав Лис.
А Кролик — ані слова.
Тоді Лис пішов за дровами. Повертається, чує — Кролик сміється.
— Чого це ти смієшся, Братчику Кролику? — поцікавився Лис.
— Сказав би, та не можна, — відповів Кролик.
— Краще вже признайся, — сказав Лис.
— Та хтось заховав тут ящик з грішми, — відповідає Кролик.
— Так я тобі й повірив! — каже Лис.
— Та ти поглянь! — сказав Кролик. І тільки-но Лис засунув морду в димохід, як Кролик сипнув йому в очі нюхального тютюну; він завжди носив його з собою.
Тут Лис беркицьнувся — і шкереберть викотився за поріг. А Кролик виліз із димоходу і попрощався з господарями.
— Як ти спровадив його, Братчику Кролику? — запитала Матінка Мідоус.
— Хто, я? — дивується Братчик Кролик. — Та я просто сказав йому, що коли він в цю ж мить не забереться геть і не припинить надокучати таким добродіям, то я схоплю його за барки і гарненько намну йому боки!
А Братчик Лис котився шкереберть аж до своєї домівки.
— А що ж сталося з Черепахою? — поцікавився Джоель.
— «Що сталося, що сталося»! — вигукнув старенький. — Ці діти завжди хочуть знати все відразу! В тебе очі вже злипаються. Біжи спати, малий!