Клен цілу зиму спав. Крізь сон він чув завивання хуртовини і тривожний крик чорного ворона. Холодний вітер гойдав віти, нагинав їх. Та ось одного сонячного ранку відчув Клен, ніби до нього доторкнулось щось тепле і лагідне. Прокинувся Клен. А то до нього прилинув теплий весняний Вітер.
— Годі спати,— зашепотів весняний Вітер.— Прокидайся, весна наближається.
— Де ж вона — весна?— запитав Клен.
— Ластівки на крилах несуть,— каже теплий Вітер.— Я прилетів з далекого краю, від теплого моря. Весна йде полями — заквітчалась квітами красуня. А ластівки на крилах несуть барвисті стрічки.
Ось про що розповів теплий весняний Вітер Кленові. Клен зітхнув, розправив плечі. Зазеленіли бруньки. Бо йде весна-красуня.