Жив колись жадібний і злий кролик. Ніхто не знав, чому він став таким. Може, він просто таким народився?
Очі в нього завжди жадібно бігали по сторонах, вуса злісно стояли сторчма, а хвіст задерикувато стирчав догори, ніби запрошуючи: «Давай битися!».
Одного разу жадібний і злий кролик йшов лісом і побачив, що на лавці поруч зі своєю ніркою сидить гарний і добрий кролик та їсть моркву. Жадібний і злий кролик теж захотів моркви.
Але замість того, щоб підійти і ввічливо попросити: «Дай, будь ласка», він скочив на лавку…штовхнув гарного і доброго кролика і забрав у нього морквину.
Гарний і добрий кролик заплакав і сховався у своїй нірці.
Він дуже образився.
Хіба він не пригостив би нового знайомого, якби той попросив?
У цей час повз них йшов чоловік із рушницею. Це був мисливець. Він був у капелюсі, шкіряних чоботях і з мисливською сумкою.
Мисливець був літньою людиною і трохи недобачав. До того ж він був людиною впертою. Приміром, сьогодні вранці дружина переконувала його надіти окуляри, але він залишив їх вдома через свою впертість.
Помітивши на лавці жадібного і злого кролика, мисливець прийняв його за птаха.
Ховаючись за деревами, мисливець підкрався до кролика ближче.
А кролик мисливця не помітив. Він був дуже зайнятий морквиною.
І тоді мисливець прицілився і вистрілив: ба-бах!!!
І ось що сталося.
Жадібний і злий кролик кинувся навтьоки, а на лавці залишилися недоїдена морквина та його задерикуватий хвіст.
Впертий мисливець підібрав хвіст, а потім усім розповідав, що підстрелив птицю з кролячим хвостом, але вона в останню мить полетіла.
Гарний і добрий кролик визирнув зі своєї нірки і спочатку дуже засмутився.
Але, побачивши, що злий і жадібний кролик уцілів, дуже зрадів.
А жадібний і злий кролик так назавжди і залишився без свого задерикуватого хвоста!